ОБМОРОЖЕННЯ: профілактика та долікарська допомога

Обмороження настає під впливом низьких температур на тканини організму. Найбільша вірогідність – за рвучкого холодного вітру та високої вологості повітря. У цьому випадку обмороження можливе навіть за температури близької до 0°С. Погіршити ситуацію можуть мокрі одяг та взуття, пониження опірності організму через перевтому, виснаження, кровотечу, голод, алкогольне сп’яніння.

Найбільш чутливими до дії холоду є люди, котрі мають хвороби судин та периферичних нервів (особливо діабетичні), які раніше вже мали обмороження, мають понижену больову й тактильна чутливість через неврологічні захворювання, носять тісне взуття та одяг.

Найчастіше замерзають пальці рук та ніг, а також ніс, вуха і щоки.

         Варто підкреслити, що категорично не можна «грітися» на морозі алкоголем. Навпаки, він розширює судини, і людина ризикує замерзнути набагато швидше.

Перша допомога при обмороженні найчастіше надається на місці пригоди:

  • щоки, ніс, вуха відігрівають, розтираючи уражені ділянку коловими рухами;
  • не можна розтирати обморожені частини тіла снігом, оскільки можна подряпати шкіру, що призведе до інфікування рани та різних ускладнень;
  • при обмороженні кінцівок, потерпілого переводять у тепле приміщення, дають йому гарячий чай, каву;
  • взуття та одяг необхідно обережно зняти, якщо є можливість – помістити уражені ділянки тіла у ванну з температурою води 17-18°С;
  • масажуючи уражену кінцівку протягом однієї години, поступово підвищують температуру води до 32-36°С;
  • масаж потрібно починати від кінчиків пальців і під час масажу потерпілий повинен ворушити пальцями, щоб швидше відновився кровообіг;
  • коли шкіра повністю відігріта, вона стає яскраво-рожевою, з’являється біль. Обморожену ділянку тіла обережно витирають, протирають етиловим спиртом, накладають суху пов’язку, бажано стерильну.

У випадку дискомфорту в обмороженій ділянці тіла необхідно звернутися за консультацією до лікаря.

Розрізняють два періоди гострого прояву обмороження – дореактивний та реактивний. Дореактивний може тривати від кількох годин до однієї доби. Ділянка обмороження терпне, пече. Шкіра при цьому стає блідою або синюшною. Больова чутливість до дотику знижена. Після нормалізації температури шкіри та відновлення її функцій починається реактивний період. Кінцівка теплішає, шкіра червоніє, далі з’являється біль та набряк м’яких тканин.

Обмороження І і II ступенів – поверхневі, III та IV – глибокі.

Обмороження І ступеня виникають від нетривалої дії холоду; порушення кровообігу та живлення мають зворотний характер. Колір шкіри – синюшний, інколи уражені ділянки набувають мармурового забарвлення. Після зігрівання відновлюється функція кінцівки, больова і тактильна чутливість збережені.

За обморожень II ступеня утворюються пухирі, наповнені прозорою рідиною. Шкіра навколо них бліда, після зігрівання – рожева із синюшним відтінком. Пухирі можуть утворюватися на другий або третій день після обмороження. Після розкриття пухирів на шкірі з’являються виразки, больова та тактильна чутливість зберігаються. Порушений кровообіг відновлюється через кілька днів, епідерміс злущується та через 8-10 днів шкіра набуває попереднього вигляду.

III ступінь обмороження характеризується розвитком змертвіння шкіри та підшкірної основи. Шкіра уражених ділянок набуває багряно-синявого забарвлення, рано виникають пухирі, наповнені кров’янистою рідиною, больова чутливість відсутня, тактильна також. Через кілька днів з’являється сухе або вологе змертвіння тканин з утворенням демаркаційної лінії, яка відділяє змертвілу тканину від живої. Після відторгнення струпа наступає загоєння із поступовим утворенням виразних рубців.

При IV ступеню відмороження відбувається змертвіння і глибоких тканин. Шкіра синявого кольору, інколи з мармуровим відтінком, розвивається набряк м’яких тканин. Поступово починається суха або волога гангрена, демаркаційна лінія з’являється через 12-14 днів. З початком відторгнення змертвілих ділянок тканин можуть виникати різні ускладнення: абсцес, флегмона, остеомієліт, тромбофлебіт, рани, що тривалий час не загоюються тощо. Відмороження та тривалі переохолодження можуть бути причиною схильності до різноманітних судинних захворювань, виникнення невритів, трофічних виразок.

Крім гострого, буває хронічне обмороження, яке частіше виникає за підвищеної вологості та температури, близької до 0°С. Повторні та нетривалі переохолодження зумовлюють зміни шкіри у вигляді звуження судин, порушення живлення тканин. За клінічною картиною хронічне відмороження подібне до відмороження І ступеня: шкіра холодна з синявим відтінком, больова та тактильна чутливість збережені, інколи дещо знижені, місце ураження свербить, терпне.

У потерпілих з II ступенем обмороження в умовах лікувального закладу, пухирі обробляють 70% етиловим спиртом, у стерильних умовах видаляють пухирі, на поверхню рани накладають пов’язку з антимікробними засобами.

За тяжких і значних обморожень ІІІ і ІV ступеня уражене місце закривають стерильною пов’язкою і невідкладно транспортують до лікарні.

Тривала дія низької температури на людину може призвести до патологічного охолодження з порушенням функції життєво-важливих органів – замерзання. Цьому передують голод, перевтома, алкогольне сп’яніння та інші несприятливі фактори. Розрізняють 3 стадії замерзання: адинамічну (температура тіла 30-32°С), ступорозну (температура тіла 20-30°С) та судомну (температура тіла нижче 20-30°С). При зниженні температури тіла нижче 25-22°С спостерігається різко виражене порушення серцевої діяльності, врятувати хворого практично неможливо.

Перша допомога полягає у зігріванні хворого в умовах теплого приміщення. Його роздягають та розтирають тіло 70% етиловим спиртом, дають чай або каву, якщо збережений ковтальний рефлекс. Після надання першої допомоги хворого перевозять до спеціалізованого стаціонару.

До переліку статей...