Сучасне розуміння здоров’я людини і його основних складових

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Формування здорового способу життя (ФЗСЖ) протягом своєї майже 25-річної історії пройшло шлях від первинного накопичення фактів і свідчень до розробки цілісної теорії. Зараз ФЗСЖ виступає як самостійна наукова дисципліна, котрій притаманні усі відповідні компоненти – власні теорія, методологія, методика, ідеологія, принципи тощо. Введення в цю дисципліну потребує певних знань щодо сучасного розуміння феномена здоров’я людини взагалі. Нижче наведені деякі основні поняття, котрі стануть у пригоді для розуміння теорії і практики ФЗСЖ.

Необхідно зауважити, що феномен здоров’я людини протягом всієї історії розвитку людства привертав увагу багатьох дослідників, котрі напрацювали велику кількість різноманітних характеристик цього явища. Науковці використовують багато визначень і показників різного змісту, які висвітлюють різні аспекти феномена здоров’я (профілі здоров’я, його рівні, складові тощо).

Поняття здоров’я

Сучасні дослідження феномена здоров’я людини виявили обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я як відсутність хвороби. Поширеність ще й до цього часу подібного визначення пояснюється тим, що тривалий час воно також вживалося й у практичній медицині. Якщо у людини, котра звернулася до лікаря, не виявлялося симптомів захворювання, вона вважалася здоровою. Тобто, у практиці лікування, особливо в первинних ланках системи охорони здоров’я, не надавалося переваги тому, що відсутність симптомів хвороби ще не означає наявності доброго здоров’я.

Але за сучасними уявленнями здоров’я вже не розглядається як суто медична проблема. Більше того, комплекс медпитань становить лише малу частину феномена здоров’я. Так, узагальнені підсумки досліджень залежності здоров’я людини від різних чинників переконують, що стан системи охорони здоров’я обумовлює в ньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%) і найбільше – на умови і спосіб життя (майже 50%). Тобто, суто медичний аспект не є головним серед різноманітності впливів на здоров’я людини, а отже, медичне визначення здоров’я як відсутність хвороби не відповідає життєвим реаліям.

Сучасна наука свідчить, що здоров’я людини є складним феноменом глобального значення, котрий може розглядатися як філософсько-соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, внесення капіталу, як індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем, що, у свою чергу, постійно змінюється. Виходячи з цього, зрозуміло, як складно визначити здоров’я у повному обсязі, якщо це взагалі можливо – історія розвитку науки про здоров’я налічує близько восьми десятків різноманітних визначень.

Загальноприйнятим у міжнародному обігу є визначення здоров’я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

Поняття сфер або складових здоров’я

Світова наука передбачає цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери, або складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є невід’ємними одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності, визначають стан здоров’я людини. Для «наочності» вивчення, полегшення методології дослідження феномену здоров’я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я, але у реальному житті майже завжди має місце інтегральний вплив цих складових.

Фізичне здоров’я визначають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, фізіологічні функції організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівні фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уявлень, почуттів, тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, цінностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства – освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду – все це визначає стан духовного здоров’я.

Соціальне здоров’я індивіда залежить від економічних чинників, його стосунків із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, через які відбуваються соціальні зв’язки – праця, відпочинок і побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Крім того, потрібно враховувати міжетнічні стосунки, різницю у доходах різних соціальних категорій суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво впливає на здоров’я людини. У загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, що притаманне головним сферам суспільного життя в певному середовищі – економічній, політичній, соціальній, духовній.

Ще раз потрібно наголосити, що у реальному житті всі чотири складові – фізична, психічна, духовна і соціальна – діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини як цілісний складний феномен.

Поняття рівнів здоров’я

Сучасні теорія і практика прийняті у країнах-лідерах, що ініціюють піднесення здоров’я на’ загальнопланетарний щабель, вирізняють шість рівнів здоров’я світової спільноти, структурованих за кількісною ознакою: від окремого індивіда до людства в цілому.

Перший рівень – індивідуальний, тобто – здоров’я окремої людини.

Другий рівень визначається як рівень здоров’я певної групи людей. Під цим поняттям мається на увазі найближче, відносно постійне оточення людини – її сім’я, родичі, друзі, знайомі, з якими повсякденно спілкується. Тобто це коло спілкування, де людина майже щоденно перебуває, постійно на нього впливає своєю поведінкою і навпаки, своєю поведінкою, спілкуванням, ставленням до життєвих проявів члени цього оточення впливають на людину у зворотному напрямі. Саме тут, у найближчому оточенні передовсім відбувається позитивний і негативний вплив на здоров’я, як у прямому, так і переносному значенні, в усіх сферах здоров’я – фізичній, психічній, духовній, соціальній. Сума впливів через особистості з найближчого оточення людини значною мірою формує спосіб її життя, створює певне психічне середовище, визначають духовні цінності, рівень соціальної відповідальності. В свою чергу, людина як член оточення має можливість позитивно або негативно впливати на цю певну групу людей у такий спосіб: особистим прикладом, наданням інформації чи ставленням до дій і процесів, що відбуваються в її оточенні. Комплекс впливів, чинників і умов життя в найближчому оточенні визначає рівень здоров’я певної групи людей.

Третій рівень – рівень організації. Якщо попередній рівень не визначається як формальне структурне утворення суспільства, третій рівень здоров’я – це здоров’я формально визначених організацій. Зважаючи на те, що переважна більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соціальні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров’я працівників (як і в зворотному напрямі організація впливає на здоров’я окремої людини), цей рівень структурований окремо. Особливістю взаємовпливів на цьому рівні є те, що вагомість впливу суттєво детермінована авторитетом і владою людини, її місцем в організації. Зрозуміло, наприклад, який вплив на психічне здоров’я працівників (стреси, яких можна спричинити) справляє стиль керівництва перших осіб в організаціях або, як здоровий (чи нездоровий) спосіб життя керівників, їх особисті звички і схильності впливають на спосіб життя підлеглих, відбиваються на їхньому фізичному здоров’ї.

Четвертий рівень здоров’я – здоров’я громади. У даному контексті поняття громади визначається переважно за територіальною – село, селище, район, мікрорайон, містечко, місто, тобто той найближчий соціум, де людина перебуває тривалий час свого життя. Громада також може складатися за етнічними або професійними ознаками, політичними чи релігійними переконаннями тощо. Кожній громаді притаманні свої особливості стосовно культурних цінностей, звичок, традицій, спілкування, побуту, праці, відпочинку і, природно, ці особливості визначають стан здоров’я людей.

Наступний, п’ятий рівень – рівень країни, і останній, шостий – рівень всього світу.

Таке структурування рівнів здоров’я має підкреслити уявлення світової спільноти щодо зв’язку між індивідуальним і громадським здоров’ям, яке визначає наскрізну залежність і взаємодетермінованість усіх рівнів. Тобто від індивідуального здоров’я людини залежить здоров’я певної групи людей, які становлять її найближче оточення, і здоров’я організацій, що, у свою чергу, або складаються з таких рівнів, або людина (групи людей) з ними пов’язана. Від здоров’я груп і організацій залежить здоров’я громади, до якої вони входять, а від здоров’я сукупності громад залежить здоров’я країни в цілому. Здоров’я країн, таким чином, визначає здоров’я всього світу. Зрозуміло, що наведений прямий зв’язок (від людини до людства) діє також і в зворотному напрямі (від людства до людини). Наскрізна залежність і взаємообумовленість всіх рівнів здоров’я визначає саме ту позицію, що проголошують країни – сучасні лідери ФЗСЖ:

  • кожна людина несе певну частку особистої відповідальності за здоров’я всього людства;
  • усе людство певним чином відповідальне за здоров’я кожної людини.

У практичній політиці цей підхід визначає потребу керувати при розробці заходів щодо здоров’я тим принципом, що з одного боку, держава відповідає за здоров’я своїх громадян, а з іншого громадянин відповідає за здоров’я своєї країни. Певна новина такого підходу для українського суспільства полягає у незвичності усвідомлення тези особистої відповідальності громадянина за своє власне, тим більше – за громадське здоров’я. Ця теза є нетрадиційною для вітчизняного менталітету, зважаючи на давню звичку покладатися на державу з усіх кардинальних проблем устрою суспільного буття. Тому формування відповідної свідомості є одним з важливих ФЗСЖ в Україні.

Поняття передумов доброго здоров’я

До основних передумов або чинників, наявність яких дає можливість кожній людині реалізувати свій потенціал здоров’я, теорія ФЗСЖ містить вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.

Мир. Вищевикладений розподіл здоров’я на шість рівнів (від особистого до світового) обумовлює доцільність розуміння поняття мир ширше, ніж відсутність стану війни на державному рівні. Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім’ї, конфлікти із найближчим оточенням, на роботі або в іншій організації, де працює людина, наявність конфліктів у громаді або поміж громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво шкодять усім складовим здоров’я – психічній, духовній, соціальній.

Дах над головою. Доцільно розуміти це поняття ширше, ніж наявність будь-якої домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, усталеність майнових правовідносин, наявність інших чинників, створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження. Також має значення рівень розвитку соціальних інституцій, діяльність яких забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій, надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські майнові, соціальні права, неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких силових або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності, впевненості у майбутньому, а також надає рівні (в межах законодавства) потенційні можливості для реалізації потреб і здібностей, набуття відповідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних, майнових, статевих, вікових ознак. Незалежно від ступеня використання цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві позитивно впливає на стан індивідуального і громадського здоров’я.

Освіта. Дослідженнями доведено, що у розвиненому суспільстві рівень здоров’я значною мірою пов’язаний із рівнем освіти. Чим вище освітній рівень певного соціального середовища, тим кращі, як правило, в ньому узагальнені показники здоров’я. Природно, що піклування про власне і громадське здоров’я неможливе без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти у даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а як ширше – загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природознавчих, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров’я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і звичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров’я усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно передбачає забезпечення якісною питною водою, необхідною кількістю вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що мають поліпшувати стан здоров’я і протидіяти природному процесу старіння.

Прибуток. Це поняття передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення можливостей їх споживати.

Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екоумов там, де вони не зазнали шкоди від попередньої виробничої діяльності, а й відновлення пошкоджених екоутворень з метою запобігання подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна відновлювальна діяльність може забезпечити досягнення в майбутньому стабільності планетарної екосистеми з оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

Сталі ресурси. Поняття включає не тільки запобігання вичерпанню енергоресурсів, корисних копалин, виробничої сировини. Мається на увазі зважене господарювання з урахуванням фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів, потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така – чим більше будь-яких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більші потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи щодо здоров’я.

Поняття здорового способу життя

Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію таким чином: спосіб життя – це діяльність людини у загальному вигляді, зокрема сукупність істотних рис, що характеризують діяльність народів, клас соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, соціальним групам, суспільству в цілому. З цієї філософської платформи походить визначення, що здоровий спосіб життя (ЗСЖ) – це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя – праці, відпочинку, побуту. Більш просте уявлення дає сучасний валеологічний погляд на ЗСЖ – так звана формула здоров’я, що означає усі дії безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров’я – ФЗЗСВП. Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров’я – фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них – харчування (в тому числі якісна питна вода і необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень). Неабияке значення для ЗСЖ мають інформованість людей і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, здатних протидіяти природному процесу старіння, належних екологічних умов, достатньої системи охорони здоров’я. Крім того, існує багато інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а й соціального і духовного здоров’я (відсутність шкідливих звичок, пануюча світоглядна установка на пріоритетну цінність здоров’я тощо).

До переліку статей...